Вже сонце інеєм шершавих голок
неначе мохом поросло,
і місяці, дзвінкі як скло,
вдягають ночі у бронзовий холод.
О, вашим чарам лиш на мить піддамся –
і вже розквітли ви в очах,
залізні ночі у лісах,
які виспівував сп’янілий Гамсун!
Популярні автори
Гість
Коментарі
Підписатися