• Автор: Євген Маланюк

Уста не вимовлять молитви,
Уста забули молитви —
У безумі сліпої битви
Губився тихий голос Твій.

В льохах оглухлих чрезвичайок,
У сніговіях Соловок
Минали судорги відчаю
Та серць короткий кровоток.

Ніколи в очищальнім громі
Земний не розчахнувся час
І жаден знак, і жаден промінь
Не поразив негідних нас.

Лиш попеліли весни ніжні.
Лиш замерзали квіти літ
Під співи парастасів сніжних
На грудях мертвої землі.

Убогий — дар скупої крови,
Неплідне — тлінних дута тепло…
Тоненьку свічечку любови
Задуло переможне зло.

Коментарі