• Автор: Леонід Куліш-Зіньків

Намистинка-вишенька
Вабить на гіллі.
— Ой, яке ж то лишенько,
Що ми ще малі!
Зазирать втомилися
Братик мій і я.
— Може, ти нахилишся,
Вишенько моя?

Коментарі
Схожі вірші