• Автор: Богдан Кравців

Вирує вихор, рве вітрилами,
Торощить корабельні снасті,
Та все ще розгортаєм крила ми,
Ще далеч нам відкрита навстіж.

Ще кличуть владарно на море дні,
Невдержні, наче юнь іскриста,
І — пливши — маримо незморені
Про все нову й незнану пристань.

Коментарі