• Автор: Олександр Білаш

Ви чули, як плаче знесилений вітер,
Упавши на груди осінньому лісу?
Розбившись до шереху, крила зламавши,
Не в змозі піднятись, він в люті безсилій
Ховається й нишкне під листом опалим.
І тільки, як спогад,– між вітами легіт.

Коментарі
Вам також можуть сподобатися ці твори