Вуйко та вуйна уперто женуть…

Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”

Вуйко та вуйна уперто женуть
Гладющу свиню по центральному плацу.
Плац білий.
Свиня біла.
А п’ятачок, як мак.
Та ратиці малісінькі,
Мов черевики на ногах дебелих молодиць.
А що за вуса у гуцула!
Не вуса – роги.
Закручені вгору,
А вуйка – невеличка
Й строката, мов сорока –
Свиню жене лозинкою.
Але свиня, то є свиня,
Вона то йде, то стане,
У кожну хвіртку заглядає,
Рилом риє
І виклика прокльони газд.
А вуйка кланяється –
Прошу, прошу…
Старий гуцул мовчить,
Тільки свиню коліном турсає,
Щоб куди слід ішла.