Володимир Кобилянський
В моїй душі глибоке плесо сліз
- Автор: Володимир Кобилянський
В моїй душі глибоке плесо сліз,
Таке глибоке, як печаль народу,
З яким я жив, з яким тужив і ріс,
З яким вінок вінків терновий ніс
Од роду і до роду.
Так мрія стомлена бреде
...З твоєї волі я жебрак
- Автор: Володимир Кобилянський
З твоєї волі я жебрак.
Я все згубив, що мав від тебе:
Очей твоїх глибоке небо,
Твоїх усток гарячий мак,
Чарівних брівок оксамити,
Волосся море золоте,
І персів нерозкриті
І вдарив промінь
- Автор: Володимир Кобилянський
І вдарив промінь в темну ніч
Над непробудними полями.
Він освітив криваві плями
В ту чорну, мов могила, ніч.
Упав небесний білий сніп,
І бунт счинився між рабами —
І в
Лебідь
- Автор: Володимир Кобилянський
Як ляже трупом день
На сонне лоно трав
І вкриє чорний шовк
Засмучені поля, —
Я чую крик пісень,
Той крик, коли вмирав,
Коли навік замовк
Безлунний лебідь —
Мій храм
- Автор: Володимир Кобилянський
Я з давніх літ будую храм
Над дзеркалом німого плеса.
Не долетить до мрійних брам
Кривавих драм всесвітня меса,
По срібних фресках білих рам
Не гуркотять чужі
Сипле, стеле сад самотній
- Автор: Володимир Кобилянський
Сипле, стеле сад самотній
Сірий смуток — срібний сніг, —
Сумно стогне сонний струмінь.
Серце слуха смертний сміх.
Серед саду смерть сміється,
Сад осінній смуток снить, —
Срібно-сірий сніг суворий
- Автор: Володимир Кобилянський
Срібно-сірий сніг суворий
Срібно-сивий сипле сум
На блискучі білі болі,
Білі блиски білих дум.
Зимним сяєвом залитий,
Задрімав зимою зруб,
Там дрімають білі думи,
Де
Так смутно прекрасні осіннії дні
- Автор: Володимир Кобилянський
Так смутно прекрасні осіннії дні,
Як з шелестом листя пожовкле спадає,
Нечутно той шелест за літом ридає,
Що вснуло в сосновій труні —
Так смутно прекрасні осіннії
Ти встав, мій лицарю
- Автор: Володимир Кобилянський
Ти встав, мій лицарю, закований в кайдани,
І дзвінко забряжчав заржавілий ланцюг,
Од ланцюга того чорніють гострі рани,
Але здоровий став твій переможний дух.
Ще рани ятряться,
...Тисячоліття тут
- Автор: Володимир Кобилянський
Тисячоліття тут з вами я разом,
Квіти, і зорі, і небо моє.
Тисячоліття витаєм над часом —
Час безконечний лиш нами й жиє.
Тисячоліття в істотах без ліку
Я переховую душу
Сон
- Автор: Володимир Кобилянський
Душа моя пливла вночі по той бік Лети
І стріла там твою в беззоряних пітьмах,
Пізнались дві душі, і наче дві планети
Злились вони в одну. І став хаос в світах,
Схитнулися німі,
Тунг сагурнг