Вірю

Умившись в гірському потоці,
Простягтись в пахучій долині,
Під голову гору поклавши,
Спочину в краю буковинськім.

І серце увійде у землю,
І руки сплетуться з корінням
Лісів, що стоять в передгір’ї
Безмовні, аж чорні вночі.

Почую, як бук виростає,
Оживлений кров’ю моєю,
Як десь під землею, в глибинах,
Помножиться серце стократ;

Як, сили моєї напившись,
Мене зчарувавши красою,
Коханою, другом, сестрою
Стає мені ця сторона.