Весна моя несла печаль
На шлюб до Дзюні в гості —
Та спотикнулася на жаль
На калиновім мості…
В гаю, де виливсь той нектар,
Зелені листя зжовкли,
Весна запала в сон на ярь,
А соловії змовкли…
Не сонце стрінув я в глуші,
А райдужну царівну —
Вона збудила у душі
Весну мою розспівну.
Знов гай красується у май
Від цвіту і весілля,
Весь світ брилянтиться як рай
З блакитного чарзілля.
Весна в душі співа пісні
Про цвіт блакитний раю,
Сновіється царівна в сні —
Сміюся і ридаю.
Гість
Коментарі
Підписатися