Весь час стою над ними,
Рядками, де розпука й одчай:
«Я так чекала весни,
А її для мене немає».
І знову зірвало спокій,
І знов у серці тягар погроз.
Чи зроблю бажаний крок?
Може знову сльози і сльози?
Я тиші знов не маю —
Все, все забрав розпачливий жаль.
«Весни для мене нема,
А весни я довго чекала».
Гість
Коментарі
Підписатися