Надворі віті і вітри принишкли
І втихли шуми звихрених смерек.
Підвівши очі втомлені з-над книжки,
Вдивляємося в обрій, що осмерк.
І спогадом полинувши назустріч
Колишнім дням, що час їх перекрив,
Себе у тьмяному вбачаєм люстрі,
Пойнятих приторком незримих крил.
Гість
Коментарі
Підписатися