Вадим Скомаровський

На узгір’ї коло гаю,
Де в снігу пеньки старі,
Я сліди щодня читаю,
Як слова у букварі.

Тут ось ямочок мережка:
Дві, одна і знову дві…
Так і знай: це зайця стежка

Височенько чи низенько,
В кожушку чи в шубі —
Умостився Морозенко
На столітнім дубі.

От, мовляв, побавлюсь де я
Листям лопотючим —
Та й дихнув собі знічев’я
Вітерцем

Стежка, озеро, стіжок —
Все у падолисті.
Ліс нудьгує без пташок,
І в гнізді сухий листок
Спить, мов у колисці.

На ялинку біля плоту
Ронять клени позолоту,
І чіпляються листки
За гілки, за колючки,
Наче іграшки.

Неждано підморозило.
Змело листки руді.
Посипалися в озеро
Достиглі жолуді.

І на воді три цяточки —
Одна,
і дві.
і три —
Гойдаються три шапочки
Осінньої

Потемніли крони сосон,
Тихо сіються дощі,
Оголила тепла осінь
І дерева, і кущі.

І тепер здаля помітні
Гнізд воронячих шапки.
Зникли птахи перелітні —
Гуси, іволги,

У повзика взимку
Ні сну, ні спочинку,
Від гілки до гілки
Снує повсякчас.
Загляне в щілинку —
Дістане зернинку,
Смачну насінинку,
Що влітку припас.

Де не взявся вітерець,
Непосидько-пустунець,
Заходився коло хати
Жовте листя підмітати,
Листя те, що натрусив
Уночі з колючих слив.

Їжак до свят
Пошив халат
З листків цупких, дубових,
Приміряв десять раз підряд
І став як решето халат
Від голок їжакових.

Купка листя золотого,
Обминувши пень і хмиз,
Прямо з горбика крутого
Нишком сунеться униз.

А торкнеш її руками,
Відхиливши гілочки, —
І відчуєш під руками
Їжакові

Підборами порипує
Мороз-вусач,
А щиглику під липою
Хоч сядь та й плач.

Він мав зерняток з осені
Не жменьку — міх,
А віхоли морозяні
Сховали їх.

Вітрисько

— Завтра в школу! Завтра в школу! —
Тільки й чути у дворі.
Знову братика Миколу
Мама збудить на зорі.

А мене будить не треба
— Збудить сонечко мене.
Встану я, коли край

В небі стяг — неначе птах.
Сонце — ніби сонях.
З прапорцями у руках
Ми йдемо в колонах.

А обабіч — явори
В золотій обнові.
Листя падає згори,
І на кульках

Це не вигадка, не казка,
Що віднині я — школярик.
Ось портфелик мій, будь ласка,
А в портфелику — букварик.

А в портфелі акварелі
Грають барвами м’якими.
Є і зошити в

Є у братика Іванка
Вірний друг — шкільний дзвінок.
Зійде сонце спозаранку —
Він дзвенить, немов струмок.

Вже пора, мовляв, до школи —
Дзень-дзелень та дзінь-дзілінь!
Ще

Чудовий бант, святковий бант
Розквітнув на долоні,
Немов усміхнених троянд
Пелюсточки червоні.

Дивлюсь то зблизька, то здаля,
Затамувавши подих:
Мій бант горить і не

Вітер обтрушував листя багряне,
клени стояли в журбі і тривозі.
Як же їм бути, як холод настане?
Хто їх зігріє тоді на морозі?

Грізно і довго шуміла діброва,
клени тремтіли,

Не те що гук — найслабший звук
У лісі ловить вухо:
То з хащ долине дятла стук,
То гілка трісне глухо.
То враз пахучу і важку
Шишкар упустить шишку,
Злякає зайця в