• Автор: Марійка Підгірянка

Вже прилинула весна,
Люба, мила, голосна,
Забриніли потічки,
Заспівали пташечки,
Зашуміли дерева,
Простелилася трава.
Вже маленькі хлопчики
Скачуть, як горобчики,
Тут кидаються м'ячем,
Туди котять обручем,
Там квітки зривають,
Весело гуляють.
Молоденькі котики
Стрибають на плотики,
Проти сонця гріється
І лапками миються.
Коли умиваються,
Гостей сподіваються,
То гостей чекають,
Радо виглядають.

* * *

Ту-ру, ту-ру, то-ру,
Їде віз під гору,
А із гори в долину,
До бабусі в гостину.
Їде батько й матуся,
Їде тітка Олюся,
Їде Юрчик-синочок –
Гостей повен візочок.
А бабуся старенька
Любим гостям раденька,
Любих гостей вітає,
Хлібом-медом приймає.

* * *

До Юрка привітна
Біжить чорна кітка:
На дві лапочки стає,
Дві передні подає,
Весело муркоче,
З Юрком гратись хоче.

* * *

Біжить біла кізонька,
Шовкова борідонька,
Рівнесенькі ріжки,
Тонесенькі ніжки.
Біжить кізка: туп-туп,
Тут є Юрчик, тут, тут.
Як він мене попасе,
Конюшини принесе, –
Я дам йому молочка
До нового банячка
Звечора і зрана –
Густого як сметана.

* * *

Козеня біжить: ме-ме,
Де то Юрчик? Де він, де?
Погуляти підемо,
Гратись разом будемо,
Ой будемо бігати,
Ой будемо плигати
По горбочку-бережку,
Зеленому моріжку.
І в лісок зайдемо,
Дещо там знайдемо:
Я – грабову гілку,
А Юрко – сопілку.

Коментарі