Усеньку зиму я перемовчала,
Заціпеніла в риштуванні справ,
Мої старі поламані причали
Байдужий вітер снігом замітав.
Здавалось — розівчилась говорити,
Німотствувала в затишку юрби,
Здавалось — найсильніші динаміти
Не збудять безсловесної раби.
Та знаю, що як тільки до нестями
Сп’янить мене свавілля грозове —
Прийдуть вірші з весняними вітрами,
Душа змертвіла — словом оживе.
Гість
Коментарі
Підписатися