Український реквієм

Цю пісню ми із Володимиром Івасюком написали до вистави «Суд пам’яті» – після музичного тріумфу «Прапороносців». На жаль, продовжити роботу над музичним оформленням цієї вистави Володимир не зміг. Та й невдовзі ми прощалися із ним самим…

Від імені батька, від імені матері,
Від імені наших майбутніх дітей, –
Прокляття катам! – над землею лунатиме,
Від нього катам не сховатись ніде.

Прокляття за кулі, безжально націлені
У очі, у груди, надії живі,
Прокляття за кулі, злобою розсіяні
По горах, по долах, в зеленій траві.

Сто куль – насупроти пшеничного колосу,
Сто куль – у волошку, ромашку, бузок,
Сто куль – на відлуння дитячого голосу,
На пісню пташину, на сяйво зірок.

Прокляття катам! – через роки і відстані,
Прокляття катам! – через ночі і дні.
Прокляття! – із горя народного виткані,
Прокляття – суворі, безжальні, страшні.

Проклятті одвічні!
Прокляття страшні!