Вічний вогонь
…У хаті ніч. Та місяць.
Ні – телень…
І на підлозі рама од вікна.
Хлип батькових прокурених дегень,
Мов бульбашки із дна.
Такий страшний той хлип!
Дихне – й затих.
Нема.
Не чуть.
Нарешті, знов дихнув,
Зі свистом, з тріском,
Мов востаннє.
Холодний піт зросив чоло
І серце стисло обручами
Яке ж життя в нього було,
Щоб отак дихати ночами?!
Гість
Коментарі
Підписатися