Ти велетнем по високості
Верстаєш бистрий хід,
Але на зоряній розтоці [1]
Твій заникає слід.
Я тут, на долі, одиноко
Іду кудись, як ти.
Мій мертвий прицвітень [2] — як око
На паволоках темноти.
І зглибока до мене голос:
«Невілен я:
Ти на горі — високий колос,
Я, долі, — тінь твоя».
___________________
Гість
Коментарі
Підписатися