Твою оспівують поети вроду

Твою оспівують поети вроду,
Моя ж убога муза мовчазна.
Гучних співців — тобі найкращі оди,
Вінки похвал, яких ніхто не зна.

А я без слів плекаю тиху мрію,
Вчуваючи хвалу тобі щодень.
Я лиш дячком-невігласом умію
Гукнуть “амінь” в кінці чужих пісень.

Коли тебе уславлюють сонетом,
Кажу: “Це — суща правда! Дійсно так!” —
В ту мить я міг би кращим буть поетом,
Та не знаходжу слів тоді ніяк.

Шануй митця, що в пісні ожива,
Мене ж — за думку, що не йде в слова.

Переклав Дмитро Паламарчук

* * *

У мене Муза скромна й мовчазна,
Тоді як пишномовніші кругом
На честь твою складають письмена
І їх виводять золотим пером.

Несміла Муза відступає в тінь,
І я, потрібних не знайшовши слів,
Мов паламар, вигукую “амінь!”
У відповідь на їх врочистий спів.

Хвалу тобі почувши, я кажу:
“Це так!” і в думці дещо додаю,
Щоб похвалу підсилити чужу
І тим любов уславити мою.

Цінуй поетів за гучні рядки,
Мене ж – за не промовлені думки.

Переклав Олександр Грязнов