Туга

І знов за раєм рідним банно,
Зринають спогади заснулі —
В Кастель Ґандольфо, над Альбано,
Кують на досвітках зозулі.

У піню осінь з ластівками
Туди б ми знову полинули,
Та б’ється прибаг наш об камінь,
Немов відлуння днів минулих.