• Автор: Богдан Кравців

То часом в померках темничних
під вікнами навшпиньки стану
і бачу сонця плат на мурі
і клапоть зелену каштану.

Із обширів, залитих сонцем,
з гаїв зеленого розмаю,
із мого вільного багатства —
ті клапті — все, усе, що маю.

Коментарі