Так собі

Нікого… Один на один
Зі своєю совістю.
А совість на мене дивиться
Очима моєї матері,
Такими суворими й ніжними.

* * *

Помиляюсь. А потім караю
Сам себе за негідний вчинок.
І якщо біді не зараю,
До людей іду,
Щоб навчили.

* * *

Шукаю образу, а в ньому – змісту,
А в змісті намагаюсь віднайти
Таке, що подавало б серцю звістку:
Куди іти, і як,
І з чим іти.

* * *

За келихом вина згадав про тебе
І про свою вину перед тобою…
Підніс до вуст –
А в келиху сріблиться
Твоя солодка і гірка сльоза.