Так часто музою тебе я звав,
Ім’ям твоїм звеличуючи слово,
Що всі творці сонетів і октав
Твого ім’я запрагнули раптово.
Твій зір до співу спонука й німих,
До злету в небо — глупоту безкрилу,
Твоя краса в слова вдихає силу
І грацію подвоює у них.
Пишаюсь я своїм служінням слову,
Бо не намарне докладав зусиль:
Чужим рядкам ти виправляєш стиль,
Зате моїм ти правиш за основу.
Поезії ти чисте джерело,
Що сил мені, невігласу, дало.
Переклав Дмитро Паламарчук
* * *
Тебе своєю Музою так часто
Я називав, що кожен віршомаз
Собі привласнив вигадку квітчасту
І виставив у віршах напоказ.
Ця Муза, що німих співать навчила
І змусила невігластво літать,
Мистецтву їх подарувала крила,
Довершеність і величі печать.
Та все ж пишайся тим, що я складаю,
Щоденно, не шкодуючи зусиль.
Завдячую тобі усім, що маю,
А інші запозичують лиш стиль.
Ти – все моє мистецтво поетичне,
Бо вмієш піднести буденне й звичне.
Переклав Олександр Грязнов
Гість
Коментарі
Підписатися