Струмок

Чому на кручі камінь змок,
Хоч гріє літнє сонечко?
Бо коло каменя струмок
Пробив собі віконечко.

Побризкав квіти голубі,
У травах звився стрічкою,
Біжить, співає сам собі:
«Я хочу стати річкою!»

Почув це камінь…
— Гарний спів! Та я тебе подужаю! —
Скотився й стежку заступив:
— Ставай, струмок, калюжею!

Струмочок в сльози:
— Хочу жить!
Пустіть хоч на хвилиночку! —
І став він землю рить та рить,
Прорив собі щілиночку.

Пробилась крапелька одна,
Скотилась друга кулькою,
І знов струмочок вирина,
Біжить на волі, булькає.

У ньому хвилька хвильку б’є.
Біжить він між травичкою,
А сам усе співа своє:
“Я хочу стати річкою!”