Степан Писаревський

Де ти бродиш, моя доле?
Не докличусь я тебе.
Досі б можна дике поле
Пригорнути до себе.
А тебе ось не вблагаю!
І прохав я, і прошу,
І питаюсь, і шукаю,
Тільки серце я

«За Немань іду,
Ой, коню, мій коню,
Заграй підо мною,
Дівчино, прощай!»

«Ось, за Немань ідеш, мене покидаєш:
Чого ж ти, мій милий, собі там бажаєш?
Хіба ж тобі краща