• Автор: Світлана Кузьменко

Буває, неспокій лине
Звідусіль. Аж темніє тиша.
І раптом — голос людини,
Від якого стає світліше.

Слово, одне-єдине,
Та знаєш — тільки для тебе.
По цілому світу людині
Слова такого треба.

Коментарі
Схожі вірші