Самотня жінка приїздить з роботи,
Самотні двері мовчки відмикає
І, скинувши стару хутряну шубку,
Заходить до безлюдної кімнати.
І, мов печальні гості, тихо-тихо
Заходять слідом спогади до хати,
Сідають поряд, п’ють холодну каву,
Пропахлу гіркотою-полином.
…А десь – у іншім домі, в іншім місті,
В той самий час у надвечірню пору,
З роботи приїздить якийсь мужчина –
Самотній, мовчазний, немолодий.
Так само він заходить до кімнати,
Так само п’є гірку холодну каву,
І за його столом, по праву руку,
Так само гості-спогади сідають…
Знедолені війною дві людини,
Загублені у світі дві людини,
Зустріньтеся,
зустріньтеся хоч раз!
Гість
Коментарі
Підписатися