Романс

Повниться вечір сизою млою —
Як осінь за літом, тужу за тобою.

Падає в парках лист нездужалий —
Дороги мої до тебе запали.

Чи сниш ти, за безкраєм далей укрита,
Дорогу до мене — в одежі літа?

Ти літу належиш, воно — з тобою.
Якою до тебе дійду тропою?

Мій вік опадає кленовим листям,
Мій присмерк витає в вечорі млистім.

Я осени повен, я — біль тривоги:
Не зійдуться наші ніде дороги!