Коли акацій майський цвіт
Запах на березі крутому,
З далеких мандрів теплохід
Вертався поночі додому.
За бортом – хвилі вороні
І море в темряві гуркоче.
Та ось, як вогник у вікні,
МаЯк заблимав серед ночі.
Він випромінював тепло,
До себе кликав крізь негоду.
І дужче битись почало
Залізне серце теплохода.
Світив цей вогник-рятівник
І моряку біля штурвала,
Але дивитися в той бік
Сльоза солона заважала.
Бо то мигав для моряка,
Манив на берег батьківщини
Не просто вогник маЯка,
А перший вогник України.
Гість
Коментарі
Підписатися