Ратай

З села йшли ґазди (блідли зорі
і блід Чумацький Шлях)
— Гей, чий це плуг сьогодні оре
так рано на полях?!

Сіріє хтось на небосклоні,
йде в сяйвах віч своїх.
І ясен плуг і білі коні
світанком біля їх

— Христос воскрес! — Кому, ратаю,
Ви поле орете?
Над ним вінком хмаринки грають
й проміння золоте.

І скибами до ніг поклоном
збігаються поля,
і жайворонками, мов дзвоном,
дзвенить уся земля.

Припали. Слід цілують: — Пане!..
Навколо шепти трав:
благословенною хай стане
земля, що Ти орав!