• Автор: Леонід Куліш-Зіньків

— Чуєш, раче, чи не чуєш, —
Ти куди ото мандруєш?
Обізвався рак здаля:
— Я спішу до коваля.
Ось підкови срібні є,
Хай мене він підкує.
Буду бігати, що й ну, —
І коня пережену!

Коментарі