Писарям

Вічний вогонь

Мені плювати, це поезія чи проза,
Кричу, бо серце в горлі!
До вас кричу, оракули прогнозів,
Стратеги низькочолі.
Священних лозунгів дубові тлумачі,
Що кличе вас до столу,
Чим запліднилось ваше слово,
Над чим душа ячить?
Жонглюючи високими словами,
Ви ганьбите і хліб і труд.
Як же нарід ви свій болваните,
Убогі серцем люди.
Ви партії не сурмачі, ви холуї!
Бо тремтите і профануєте
Всепланетарну честь її,
Що серцем леніна нуртує.