Пилипок

Груш, що висять в холодку
Наче на принаду.
Захотілось Пилипку
З колгоспного саду.

Три години стежив він
З лопухів за дідом,
Доки сторож у курінь
Піде за обідом.

Та дідусь іще не встиг
І за столик сісти,
Як хлопчина в сад забіг
Й ну на грушу лізти.

До гіляки мов прилип,
І в обидві жмені
Прямо з листям наш Пилип
Рве грушки зелені.

От він злазити почав.
Сповз на стовбурину …
Враз собака загарчав
І вхопив штанину.

Сів хлопчини на сучку.
Звісив ноги голі. –
Бо штани лишив Сірку ,
А грушки всі — долі.

У низу Сірко сидить,
Поки дід обіда.
Наче каже: — Що ж, іди
За штаньми до діда!