Частина збірки “Карпатська сюїта”
“У воздухах плавають ліси.
Василь Стефаник”
Я довго йшов сюди
З Чернігівських долин
Од батькової хати
Щоб доторкнутись синьої води
Високих дум твоїх, Карпати
Тут вільнокрильно
ВИСОКО
Уму і серцю і очам
Тут тільки небо
Я
І
ВІЧНІСТЬ
Черкає хмарою плеча.
Гість
Коментарі
Підписатися