Про Україну
Лист братові
- Автор: Василь Голобородько
Брате мій, хліборобе чорнявий,
ти далеко-далеко від нив,
ми не заграємо комбайном червоним,
святкуючи Празник жнив.
Пам’ятаєш, як з тобою ми сіяли,
ніби грали на струнах
Весна
- Автор: Василь Голобородько
Гай, здається, пісні солов’їв
зеленавим вогнем підпалили.
Величезною щіткою терників
весна-дівка бугри побілила.
Мед тягучий озимини
в прямокутниках тихих поля.
Журавлині
Білий празник Кобзаря
- Автор: Василь Голобородько
Умочу пеннзля в квітучі вишні,
намалюю йому біле чоло,
а на чоло трактори вийдуть
і хрущі загудуть, як село.
А на чолі маятимуть крила –
зелені крила доріг навесні…
І
Деяким сучасним поетам
- Автор: Микола Дмитренко
Тужіть, засліплені поети,
Ридайте із дрібних страждань.
Пегаса п’яного до злету
Гнуздайте без ясних жадань:
Нехай ірже, квилить, мов птах,
Недогодований метою,
Вуздечку
На вибори, на перебірки
- Автор: Микола Дмитренко
На вибори, на перебірки…
Народе рідний, не мовчи!
Бо знов тобі почеплять бірку,
Що незалежний в тебе чин.
В тобі ще рабства — по коліна,
А, може, й вище… Стрепенись!
Ще
Мене не оберуть за президента
- Автор: Микола Дмитренко
Мене не оберуть за президента,
Бо маю серце, не зажерлий рот.
Бо вічністю живу, а не моментом.
Я — не слуга народу, я — народ.
Мені не треба крісел, ні посад.
Мене, мов
Кавказ
- Автор: Микола Дмитренко
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день Божий довбе ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип’є
Живущої
Україні
- Автор: Микола Дмитренко
Придворні музи поніміли:
Ані хвали, ані хули.
Вкраїну тягнуть до могили —
Ви ж мовчите… А як гули!
Чи ваші душі зажиріли
Від президентського шматка?
Чи вас звягільські
Капіж, капіж
- Автор: Микола Дмитренко
Капіж, капіж — до дзвону у душі.
І сонце, сонце — березень навколо…
Десь під снігами ворушаться мураші —
Без метушні, сповільнено ще й кволо.
Десь під снігами — гарячінь
Дзвенять, тріщать сільські мої льоди
- Автор: Микола Дмитренко
Дзвенять, тріщать сільські мої льоди,
Витьохкують колінця солов’ями.
Із ополонок вихлюпи води —
Неначе з серця п’ятистопні ямби.
Іду в долину, на блискучий лід —
Хай серце з
Секвенсор
- Автор: Юрій Іздрик
Вже не жди –
приїзди
крізь під’їзди проїзди проколи
тут усе
як завжди –
тобто так як ніде і ніколи
тільки тут
тільки раз
і не факт що цей раз не востаннє
але
Серпень-2
- Автор: Юрій Іздрик
Серпень скрадається тихо ранковим холодом
та до полудня повітря – тремтливий жар
наше життя пролітає миттєво мов честь ізмо́лоду
ніч протиріч медитує в одному з утрачених царств
Землетрус
- Автор: Роман Бабовал
Чуєш як земля гуде позаду
як земля розколюється під стопою
велетнів що нас наздоганяють?
роздоріжжя тріскають — паломники конають
скорені розсипавши з дірявих гаманців
зайві
Відлітають в ірій ластівки
- Автор: Микола Дмитренко
Відлітають в ірій ластівки,
Тужно проспівавши на дротах,
Взявши вересень собі в провідники,
Залишивши пісню у хатах.
І її співають матері,
Щоб мале заснуло дитинча,
Коли
Небо Голландії сіре-сіре
- Автор: Микола Дмитренко
Небо Голландії сіре-сіре,
Сірий асфальт, помутніла вода.
Тільки вітряк, мов антична ліра,
Тяжко од вітру чи віку рида.
Небо Вкраїни, на щастя, не сіре,
Сонячна стежка,
Дорога
- Автор: Микола Дмитренко
На камені ноги не мию — стираю,
Дорога тверда, мов коліно Яги.
І серце в мандрівці зітреться докраю,
Залишаться спомин і час дорогий.
Згадаю село, і Марсель, і
...Мандрівник
- Автор: Микола Дмитренко
Мені здається, що живу не вперше,
Я бачив інші землю й небеса.
А давній предок мій, колись умерши,
В нащадках — аж до мене — воскресав.
Я бачив сни первісні у печерах,
Біг
Харкове мій
- Автор: Володимир Вакуленко
Харкове мій,
Зголоднілою пикою
Скажених
Псів,
Розгризаєш
Запитаннями:
«Де ти і звідки?»
По-«понятіях»
Відмороження очей
Лізеш у кишеню
На коня сів козачок
- Автор: Володимир Вакуленко
На коня сів козачок –
За спиною рюкзачок,
В ньому печиво та фрукти
І цукерки від застуди.
– Коник, вйо! – малюк говорить, –
До садочка треба скоро!
Вихователька он з
Над ріллею заспраглою
- Автор: Леся Степовичка
До 90-ліття Степана Бандери
Над ріллею заспраглою,
неораною, чорною —
орати її ще й орати! —
здіймається сонце червоне.
Ora, ore o Ra! —
молитися сонцю щоденно…
Сторінка 241 із 253
Чудовий! Коли поруч.....