Про Україну
Мені однаково
- Автор: Тарас Шевченко
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
Панове субскрибенти
- Автор: Тарас Шевченко
“Бачимо, бачимо, що одурив, та ще хоче і одбрехаться!” Отак ви вслух подумаєте, як прочитаєте мої “Гайдамаки”. Панове громадо! далебі, не брешу. Ось бачите що!
Я думав, і дуже хотілось мені
...Полюбилася я
- Автор: Тарас Шевченко
Полюбилася я,
Одружилася я
З безталанним сиротою
Така доля моя!
Люде гордії, злі
Розрізнили, взяли
Та повезли до прийому
Оддали в москалі!
І московкою
...Земля! земля!
- Автор: Леся Українка
Земле чужая, яка ж бо ти рідна для мене!
Мати-землице, рятуй свою бідну дитину!
Зрадило море мене, за любов заплатило знущанням.
Чуєш? і досі радіють з жарту лихого
Не для людей, тієї слави
- Автор: Тарас Шевченко
Не для людей, тієї слави,
Мережані та кучеряві
Оці вірші віршую я.
Для себе, братія моя!
Мені легшає в неволі,
Як я їх складаю,
З-за Дніпра мов далекого
Слова
Іван Берладник
- Автор: Олександр Олесь
Раз в зимі у ліс на лови
Володимирко пішов,
І бояри зрозуміли,
Що тепер не до розмов,
Що пора за меч узятись,
Перейти від слів до діл,
І Берладника Івана
Посадили на
Багач
- Автор: Іван Франко
1
Свічку поставив ти в церкві перед образами, багачу!
Добре зробив ти: ось бач — ярко та свічка горить.
Глянь, ось убогий до церкви прийшов, що його ти
...
До Мазепи
- Автор: Пантелеймон Куліш
І
Мазепо, зраднику з пращурів кривавих,
З варягів, що хреста брат брату цілували
І, по своїх клятьбах та присягах лукавих,
У братню кров живу того хреста вмочали!
Твої
Міньйона
- Автор: Пантелеймон Куліш
І
Ти знаєш край, де скрізь цвітуть цитрони,
Де померанці золотом блищать,
Де вітерець з-під хмари прозірної
На мірти дише, божа благодать?
Чи знаєш ти це
Паланка
- Автор: Пантелеймон Куліш
Заднілося. Вже пурхають пташата.
Устало сонечко й позолотило
Ввесь степ. Мов огняна чудовна шата
І землю, й небо сяєвом окрила.
Внизу й в вишині гучить-співає…
Ликує жизнь…
Пролог до поеми “Мойсей”
- Автор: Іван Франко
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Смерть Святослава
- Автор: Олександр Олесь
Святослав, розбивши греків,
Повертається з війни,
Тихо плинуть по Дунаю
Навантажені човни.
Ллється легко вільна пісня,
Молодецька, бойова…
Святослав і сам
Коронація Данила
- Автор: Олександр Олесь
Щоб скріпивши свої сили,
Стати дужчим в боротьбі,
Князь Данило скрізь шукає
Вірних спільників собі.
Він звернувся і до папи.
Папа каже: “Я готов,
Але хай повстане
Похід Ольги на деревлян
- Автор: Олександр Олесь
Незабаром гнівна Ольга
Знову зводить рахунки…
Але борються завзято
Деревлянські вояки.
Баче Ольга, що до бою
В неї сила замала,
Стала думати, гадати
І на хитрощі
О принесіть як не надію…
- Автор: Олександр Олесь
О принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію…
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих
Вітаю глуш твою, куточку мій затишний…
- Автор: Пантелеймон Куліш
Вітаю глуш твою, куточку мій затишний,
Де я ховаюсь од лихих людей,
Що гайдамаками осіли “город пишний”,
Хвалителями гидосних страстей,
Через котрі наш край ув Азію
Занепад Києва
- Автор: Олександр Олесь
Умирає, гасне Київ,
Сонце нашої землі,
Не пливуть уже до його
Ні човни, ні кораблі.
Не пливуть Дніпром у море
І товарів не везуть:
Люди половців бояться, —
Ограбують
Аскольд і Дір
- Автор: Олександр Олесь
Славна в Рюрика дружина,
Всім далась вона взнаки,
А Аскольд і Дір — найперші,
Найславніші вояки.
Нудно їм сидіти вдома
Без походів, без боїв,
І вони прохають князя,
Щоб
Ізяслав і поділ України
- Автор: Олександр Олесь
Золоте, незлобне серце
Мав у грудях Ізяслав, —
Все він думав, все молився,
Все він вірив і прощав.
І дитячою рукою
Він держати не зумів
Ні державного спокою,
Ні
О дивний мент, о дивний час…
- Автор: Олександр Олесь
О дивний мент, о дивний час!
Весь Всесвіт дивиться на нас.
Сам Бог над нами став, здається,
І чуть, як Боже серце б’ється.
Сам Бог байдужість переміг,
І на похмурих хмарах
Сторінка 10 із 253
Чудовий! Коли поруч.....