• Автор: Світлана Кузьменко

Називаєш — святим.
І досі — чекаєш.
А туга твої за тим,
Чого і назви не знаєш.

Воно із мрії твоєї.
Звідкільсь до неї прийшло —
Іще більш поріднити з нею.
А реально ніколи його не було.

Коментарі