То іноді лелітний клаптик просинця,
Чи смужка просвіту в громадді мурів —
І вже раптовий прибаг рветься, проситься
Злинати в далеч понад будні хмурі.
Черкати крильми Свіржові заплавини,
На сині й радісні зринати плеса,
У світлість, де під зорями ласкавими
Зима в’язнична нам на весну скресла.
Гість
Коментарі
Підписатися