Попереду і позаду
Океани небуття.
На біду чи на відраду
Нам дароване життя?
Цей один короткий спалах
Серед вічної пітьми, –
Ніби зірка, що упала,
Так усі згоряєм ми.
Та велить нам дух розкутий
З глибини тисячоліть
Найсильніше спалахнути,
Найяскравіше згоріть.
Щоб і мить оця прожита
Недаремною була,
Щоб на світі залишити
Більше світла і тепла.
Гість
Коментарі
Підписатися