Погомоніти б з кожним кленом,
який мене ще впізнає,
про коріннєво-сокровенне,
що нам наснаги додає.
Ось цьому дереву – сто років,
а цьому й більшенько, видать,
ще скільки корисних уроків
вони могли мені би дать!
Найперше – вірності святої
своєму краю і землі,
де наш формується світогляд,
великі принципи й малі.
По-друге – світлої любові
до родоводу ще з прапра-
віків, замішаних на крові
й воді козацького Дніпра.
Ще не помру, бо маю справу,
бо прагнуть ще не перестав
до того гаю, того ставу,
де я лицем до сонця став…
Гість
Коментарі
Підписатися