Піснь о свободі

Любо граєт, бистро трептить
Птиця в румній зориці,
Із вітки на вітку летить
Во зеленій дебриці;
Рябі луги
І береги
Єй служать, ю веселять.

Но нещасна, непозорна,
Коль другочка глядаєт,
Бідна птичка, непокойна
В мрежу ловця впадаєт;
Птиця кричить,
Ловець плещить,
Вона плаче, він скаче.

Так я сльози проливаю,
Убігшую свободу
Обридная, все страдаю
Мою участь молоду.
Но все поздно,
Уж все трудно
Вовіки пленен буду!