П’ятнадцять

Із “Любов у трьох часах”

1
Вона коханням вичерпає з тебе
останки почуття і ніжність,
щоб ти ціле життя тужив за нею,
щоб ти чекав на роздоріжжях.

2

ти розтратив свої почуття

ліжка
мов чорні ями
мов гріхи без відпущення
відпихають тебе

хворі стіни
хиляться на тебе
і тиснуть вниз

3

Чи її краса десь дивувала місяць? Чи квіти виростали з її долонь? Чи вітер дихав її волоссям, що вилазило з-під… чи, може, вона ховалася від мене, щоб я тужив за нею.

Ідучи, я переступав людей у мундирах, які втратили рухомість і впиралися очима в небо; відгортав землю і заглядав у сині обличчя; пропихався крізь бараки з полосатими людьми і западався в ями крематорій, які диміли у світ, мов гріхи без відпущення. І мені здавалося, що вона була поруч зі мною.