Туга коло серця, як гадина в’ється.
Із пісень, зібраних П. П. Чубинським
Вродливий, наче сонце осяйний,
спокусою любовного прибою
прибагся він. Гадючкою виткою
ізвився миттю коло серця їй.
Купала у любистку прибаг свій
і тугою живила молодою, —
а роки йшли нестримною ходою
і з гадини постав крилатий змій.
Злітав до неї вогнянцем щоночі
і полум’ям палив пещену вроду
і кров із серця, мов упир, їй пив.
Одквітли дні, квітки й вінки дівочі
слізьми взялася чар-вода із броду —
і згас їй зір й осмерк самотній спів.
Гість
Коментарі
Підписатися