Дивлюсь навкруг, дивлюся вгору —
на куполах блистять хрести…
Від Святоюрського собору
очей не в змозі відвести.
Попри Собор чи раз проходив
і пролітав я, мов стріла…
А нині, самому на подив,
ступив я на церковні сходи —
незрима сила привела.
Може, тому, що тут хрестився
і в серці обізвалось щось?..
Може, тому, що не молився,
не слухав мами — лиш когось?..
У чому річ? Дізнаюсь скоро —
поможе совість — добрий дух.
Мені сьогодні просто сором,
що ріс я досі, як лопух.
Гість
Коментарі
Підписатися