Павло Савченко

Наче море молока
Пролила чиясь рука.
Наче мед хтось полем ніс
І губив недбало скрізь.
Наче тиша без кінця,
Стала панна до вінця.

Над садком зелено-білим
Цілу ніч ворожить місяць
Срібно-тканою імлою.

І до самого світання
Дорогі снуються шовки
Під наметом яблуневим.