Панас Мирний
До музи
- Автор: Панас Мирний
Я знову повертаюсь до тебе, моя ти утіхо єдина,
До твого пророчого слова і рідної красної мови.
Багато дала ти мені підпомоги на сьому широкому світі –
В моїм непривітнім житті ти
Пригорнусь до лона твого, голубко
- Автор: Панас Мирний
Пригорнусь до лона твого, голубко,
Чи не вчую там правди святої?
Бо кругом, моє серце, тільки й чутки
Про забави тії долі лихої.
Остогидло мені волочити по світу
Самотою
Не літа нам старі страшні
- Автор: Панас Мирний
Щирому ратаєві непочатих перелогів рідного поля В. І. В[асиленко]ві
Не літа нам старі страшні,
Як те, що старі сі літа:
Пригоди всякі навісні,
Життя без ясного
Дзвінкий твій голос, мов струна
- Автор: Панас Мирний
Дзвінкий твій голос, мов струна,
До мого серденька доходе.
В душі самотній підійма
Мої забуті давні годи.
Тоді, як серцем молодим
Я слухав тута інші речі
Про щастя
Привіт Миколі Лисенкові
- Автор: Панас Мирний
Привіт нашому славному Боянові Миколі Віталійовичу Лисенкові
У достославний день 10 березня 1892 року від щирого серця полтавців
На широких степах, по зелених гаях,
...Розмова двох кумів про земські діла
- Автор: Панас Мирний
Різдвяна віршівка
Присвячується панам гласним “Полтавского губернского земского собрания XXXI оч[ередного] созыва”
– Здоров був, куме! Звідкіля
Господь несе тебе
На 37-мі роковини Т. Г. Шевченка
- Автор: Панас Мирний
Як на ріках Вавілонських
В ту давню годину
Зібралися невільники
Плакать по родині, –
Так ми тепер зібралися
Між німії стіни
Поминати бездольного
Сина України,
Що
Ой кобзо голосна
- Автор: Панас Мирний
Ой кобзо голосна! Мовчи, не вигравай!
Не воруши в душі моїй одрадні ті хвилини,
Як нас колись думки заносили в той любий край,
Звідки, здавалося нам, воля шле поклони…
То сон
...На той світ Іванові Петровому синові Котляревському
- Автор: Панас Мирний
Двадцяти двох гласних полтавської городської думи, що подали свої голоси за поставленням його пам’ятника на Протопопівській вулиці, жалібна супліка
Якби ти, славний наш Іване,
...На відкриття памятника Котляревському
- Автор: Панас Мирний
На відкриття памятника першому українському письменникові Іванові Котляревському
Упала заслона! й обличчя знайоме
Згори позирнуло на нас…
Се ж ти, наш Іване, кобзарський
З трухлим осередком, гнилою корою
- Автор: Панас Мирний
З трухлим осередком, гнилою корою
Стоять віковічні дуби,
Потайно гомонять, трясуть головою,
Мов сердяться, ждучи біди.
А під ними молодь з дрібною листвою
У тіні без світу
Великодня молитва
- Автор: Панас Мирний
Ми кожен рік в цей час святий
Співаємо: “Христос воскресе!”
Та, видко, голос наш гучний
Щось перейма і не доносе
Туди – до його… Бо якби
Почув його він, то не знали б
Ми
До сучасної музи
- Автор: Панас Мирний
Музо любові, миру й спокою!
Годі співати пісні.
Ондечки бачиш: поза горою
Все вже палає в огні.
Кров заюшила рідную землю,
Де твої співи лились…
А по майданах воля в
На смерть Івана Карпенка-Карого
- Автор: Панас Мирний
Недавно те було, як ти
З своїми рідними братами
Вітав у нас… І перед нами,
Мов повесні, почав цвісти
Різномаїтий той садок
Твоїх глибоких дум, гадок,
Гарячим серцем та
На 46-ті роковини Т. Г. Шевченка
- Автор: Панас Мирний
Ти не вмер, ти тут завжди живий,
Бо “дух свят” не вмирає ніколи…
Його частка – “Кобзар” голосний –
Нам про те найгучніше гомоне.
Всі покривджені в світі людьми,
Не пригрітії
Мари Костянтинівні Заньковецькій
- Автор: Панас Мирний
Коли над нашим рідним краєм
Важкії хмари облягли
Й відомим тільки їм звичаєм
Наш дух гнітили до землі,
Не даючи у небо ходу, –
Тоді на кін ступила ти.
І в невідомій тобі
Одклик з того світу від Івана Петровича сина Котляревського
- Автор: Панас Мирний
На жалібну супліку гласних полтавської городської думи
Спасибі вам, голубчики мої,
Що ви гонобите кістки мої старі
Спокійно дотлівать в холодній домовині,
Вони в мене й
Від чого я люблю москаля
- Автор: Панас Мирний
Через те не люблю парубків.
Парубки не уміють любить,
Не уміють мене цілувать,
І, цілуючи, душу відкрить.
Через те не люблю паничів.
Паничі не до мислі мені:
У їх серця,
Я. В. Жарку
- Автор: Панас Мирний
Ні, друже, не муза та голубоока
Мій сон доглядала вночі,
Про яку співає твоя ясноока,
Собі допомоги ждучи;
Не та вередлива та пишна панянка,
Що в краї чужому зросла;
Що
Сторінка 2 із 3
Тунг сагурнг