Ото живе

Олігарха як ховали
У якусь там днину,
То покликали бабусю –
Стареньку Марину,
Щоб за нього помолилась
До святого Бога,
Бо до раю чи до пекла
Чекала дорога.
Помолилась. Придивилась
Вже старенька потім,
Що у того усі пальці
Й зуби в позолоті.
Прошептала на півсили,
Щоб не було чути:
«Мамо рідна, Боже милий,
Ото живуть люди!»