Ой ця землиця так нас годує,
Як добра ненька свою дитину,
Вона дає нам цей хліб насущний
І зодягає в теплу ряднину.
Як виросту я, як подужшаю,
Віддам цій Ненці всю свою силу,
Вона-ж у лона дасть мені хліба,
Життя минеться, дасть і могилу.
Життя ж бо наше минає скоро —
Щоб лиш хосенно*, — про більш не дбаю!
На труд кривавий не пожаліюсь,
Візьмусь за працю, піснь заспіваю.
_____________________
* – хосенно – корисно
Гість
Коментарі
Підписатися