Неподільна булава

На Великій Раді
Котрій ми й не раді,
Старшина козача
Бралась за чуби.
Чи то наш атаман
Гетьманові зрадив,
Чи було, можливо
Все там навпаки.
Ну, а ми – голота,
Ну, а ми – босота,
Нам немає діла
До старшинських чвар.
Наливай, шинкарю.
Ще у борг нам чару,
Ну, а ти, кобзарю,
Гопака ушкварь
Булави не можна поділити, хлопці,
Україну також не дано ділить,
Доки буде жити дух наш запорозький
Доки Україна буде в світі жить.
Це ж воно одвіку
Нам робилось в пику:
Старшина – ізверху
Збоку – вороги.
Запоріжці й досі – .
Ходять голі й босі,
Але ми умієм
Віддавать борги.
Віддавали турку,
Віддавали ляху,
Коли було треба,
Той Москву взяли.
Нас вели на палю,
Нас вели на плаху,
Але казарлюги
Знову ожили.