Надійка

Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”

Щаслива посмішка
ЗВІДКИ ВОНО ВСЕ?

Синіє десь посеред Чернігівщини зелене і веселе село Щаснівка.
І живе в тому веселому селі мала дівчинка Надійка.
Є у Надійки білий дім –
Біла казка з сонячними вікнами.
Є у Надійки високий татко,
Він цілий рік пахне трактором,
Навіть ложка таткова пахне.
Є у Надійки мама
З дзвінкими піснями
І сердитими руками,
І бабуся є.
Бабусі вже сто років,
Усі слова вона забула,
Тільки троє не забула: «не можна, дитино».
І Полкан є.
Рудий і великий, як вовк.
Він краде Надійчині кукли
І цілий день носить по двору,
А Надійку б’є лапою!
І є в Надійки цілий світ – Щаснівка.
А в Щаснівці є все своє!
Клени,
Вишні!
І тополі.
Бджоли,
Козенята
І голуби.
Яблука
І мед.
І ходить в тому дивному й зеленому світі
Маленька дівчинка Надійка,
Як у своїй хаті.
Розмовляє зі Світом і сміється,
Гнівається і дивує.
ВУЛИЦЯ ПОСМІХНУЛАСЬ
У неділю сонячним ранком
Все село одягло білі сорочки,
І хати одягли, і хліви.
І навіть кіт поплював на м’яку лапу
І вмився на ґанку.
Все село вирушило на базар.
І Надійка
Вирушила.
З відерцем.
(Поза хатами,
Щоб мама не відбазарювала).
РИБАЛКИ
Пішла Надійка з татком на ставок.
У тата вудки.
У Надійки відерце.
Закинув татко вудки і сів.
І Надійка сіла. Коло татка.
Потім татко ліг.
І лице капелюхом накрив.
І Надійка лягла коло татка.
Прокинулись перед вечором.
Надійка й питає:
Татко, а ми рибку ловили чи спали?
Рибку ловили.
А де ж рибка?
О-он там, – позіхнув татко і кинув вудки у воду.
ХВОРА ЯБЛУНЬКА
За дідовою хатою яблунька росте.
Двоє червонобоких яблук на самім вершечку.
Надійка ходить округ яблуньки,
І не залізе,
І так не дістане.
Розсердилась!
Ухопила і трусить яблуньку.
А яблунька й шепче їй на вухо:
Не труси мене,
Мене й так усі трусять, і вітер і дощ…
А вчора грім так торохнув,
Що й досі голова болить…
МОТОЦИКЛ
В Надійки така радість –
Татко купив мотоцикла!
Мама плаче,
Бабуся плаче,
Полкан цілий день гавкає.
А Надійка бігає округ мотоцикла та підстрибує:
-Ох і татко!
МАТРЬОШКА
На білу квітку пчілка сіла,
Над пчілкою Надійка присіла,
Над Надійкою вишня нахилилась,
Над вишнею хмара зупинилась,
З-за хмари сонце задивилось –
Ого, яка велика матрьошка!
І тільки одна, найменша,
Мед збирає.
А всі дивляться.