Над серцем стомленим несуться хмари,
і вітер рве намети золоті.
Ліси, ліси горять, немов пожари,
і затишно у синій самоті.
Мій дух гойдається пожовклим буком.
Копита кінські топчуть будяки
І тільки серце числить рівним стуком
години, тижні і роки.
Гість
Коментарі
Підписатися